Все більше жінок долучається до лав Збройних Сил України. Проте гендерні стереотипи й досі існують, впливаючи на сприйняття жінок у військовій сфері. Це стає перешкодою для досягнення реальної рівності, обмежує кар’єрні можливості та розвиток військовослужбовиць.

У  Міжнародний день боротьби за права жінок ми вирішили розвінчати найпоширеніші міфи щодо ролі жінок у війську, спираючись на факти та реальний досвід наших захисниць.‍

Міф 1: «Жінки фізично слабші, отже, неефективні в бою»‍

Фізична сила є індивідуальною особливістю людини, а ефективність у бою визначається не лише фізичною підготовкою, а й інтелектом, психологічною стійкістю, витривалістю та професійними навичками. Понад 10 тисяч військовослужбовиць ЗСУ, які виконують завдання на передовій, щодня це доводять.‍

Міф 2: «Жінки емоційно нестабільні й не можуть приймати рішення під тиском»‍

Емоційна стабільність не залежить від статі, а є особистою рисою, яку можна розвинути. Успішна військова служба передбачає емоційний інтелект та навички управління емоціями, і це доступно кожній людині незалежно від статі.‍

Міф 3: «Жінкам в армії краще займатися небойовими завданнями»‍

Кожна людина здатна набути компетенції, необхідні для участі в бойових діях, за умови рівних можливостей для підготовки. В Україні жінки давно довели, що можуть ефективно виконувати всі ролі у війську, включаючи бойові позиції. Проте їм часто доводиться докладати більше зусиль, щоб довести власну компетентність.‍

Міф 4: «Жінки отримують особливі привілеї в армії»‍

Насправді гендерні стереотипи можуть як спрощувати, так і значно ускладнювати умови служби. Забезпечення справедливого і рівного ставлення до всіх військовослужбовців сприятиме створенню комфортних умов несення служби для всіх.‍

Міф 5: «Жінки мають займатися дітьми, а не служити в армії»‍

Жінки мають право самостійно обирати життєвий шлях, зокрема й військову службу. Балансування між сімейними та службовими обов’язками є спільним викликом для військовослужбовців будь-якої статі. Професійні та сімейні обов’язки можуть успішно співіснувати завдяки підтримці партнерів і ефективній системі соціального захисту.‍

Міф 6: «Жінки потребують особливого захисту. Чоловіки будуть зосереджені на захисті жінок, а не виконанні завдання»‍

Це приклад доброзичливого сексизму, який, попри добрі наміри, обмежує можливості жінок під виглядом турботи. Взаємодія між військовослужбовцями залежить передусім від довіри до бойових навичок побратимів і посестер, а не від їхньої статі. Руйнування таких бар’єрів є спільною справою чоловіків і жінок.‍

Міф 7: «Чоловіки та жінки вже мають рівні права»‍

В Україні справді проголошені рівні права для чоловіків та жінок, проте реальна реалізація цих прав ще не досягнута повною мірою. У секторі оборони жінки часто стикаються з обмеженнями щодо кар’єрного зростання, вступу на службу та доступу до підготовки нарівні з чоловіками.‍

Міф 8: «Жінки бояться відповідальності й не можуть бути лідерками»‍

Українські жінки давно довели свою здатність займати лідерські позиції у війську, в Міністерстві оборони та на командирських посадах безпосередньо на полі бою. З подальшим розвитком гендерної інтеграції роль жінок-лідерок тільки посилюватиметься.